porokh

Восьмого січня цього року я прокинувся і звично вхопив айфон, щоб почитати "що там нового у FB / LJ / Twitter написали". Але зупинився, вловивши мимолітню думку: "А це вже залежність, хлопче!" Коли ж я підрахував, що витрачаю мінімум ДВІ години щодня на соцмережі -- стало трохи моторошно.

У результаті визріло рішення -- провести "детоксикацію" від соцмереж, хоча б на один місяць. Спочатку було важкувато (стало легше, коли я фізично видалив відповідні додатки з айфона), а потім втягнувся -- і от навіть не знаю тепер, чи варто "розв'язуватись"... У всякому разі, до старого рівня занурення (коли я натурально за ЖЖ-ною звичкою намагався "вичитати весь friend feed") повертатись не хочу. Реальний світ набагато кращий за віртуальний (гаразд, не буду за всіх розписуватись і додам "для мене"), тож буду цим насолоджуватись!

До речі, під час періоду абстиненції якось сам собою у мене завівся Instagram, але то вже практично для write-only режиму.

Проходив сьогодні по вулиці Дмитрівській повз будинок 62/20 (на розі з Павлівською), звернув увагу на дівчину, яка старанно фотографувала стіну будинку позаду мене, розвернувся... і зайняв чергу, щоб теж сфотографувати :)

Подобається мені оця тенденція київська, використовувати глухі стіни будівель для образотворчого мистецтва (а ще недавно там максимум рекламу вліпили б, а то просто облуплена цегла була б)

Море "радощів" очікує кожного, за потреби відкрутити туго затягнуті гвинти з наче 6-гранним гніздом, у якому ключ на 2 мм відчутно люфтить, а 2.5 мм не лізе. Дякувати Leatherman, є і дюймові біти; 5/64 вже майже щільно війшов.



Але знайшов рідний ключ від Docter, T8 -- і оцей встав як влитий. Проблема вирішена, але не можу втримати праведний гнів з приводу існування у XXI сторіччі imperial sizing! Доки вирішував проблему, виписав от таку лінійку розмірів їхніх 6-гранників (у порядку збільшення):
0.050 1/16 5/64 3/32 7/64 1/8 9/64 5/32 3/16 7/32 1/4 5/16 3/8 1/2 5/8 3/4

Перше питання: вони взагалі гуманоїди? Друге питання: доколє?

P.S. Це ще і тест клієнту LJ для iOS -- овва, а ним можна користуватись! І навіть фото додавати (хоч і розміри певно завеликі, ну то таке). Отже, тепер фейсбуку можна потіснитись (а може і взагалі на другій-надцятий план відійти, бо там чим далі, тим гірше; і LJ з усіма його негараздами -- виглядає рідним та майже досконалим).

P.P.S. Розміри фото можна міняти, вручну замінивши "_original.jpg" на "_600.jpg" або "_300.jpg" (це буде розмір по більшій стороні); ну і традиційний лінк на велике зображення теж зробити -- трохи марудно, але жити можна!

Довгі роки мене поздоровляли з 23 лютого "за гендерною ознакою", і я сприймав це нормально (хоча відношення до тої армії не мав, "білий білет" за двома статтями). Але останній рік багато чого змінив, тому сподіваюсь що ніхто і ніколи не стане поздоровляти мене зі святом ворожої армії. День захисника України -- 14 жовтня, от його і святкуватимемо.

Скоро відійде анестезія, і можна буде святкувати "випуск" із стоматологічної клініки. 17 вересня 2013 я почав регулярно ходити туди; за 13 з лишнім місяців більше як півсотні візитів, 1 імплант, 7 коронок ну і дрібниці всякі. Сподіваюсь, що здорова ротова порожнина у мене надовго.

І не запускайте зуби, якщо це можливо. Чим раніше почати, тим краще, швидше, дешевше вийде.

Извините за наглость, но спешу принимать пожелания здоровья. Это мне сейчас очень-очень надо...


Стараюсь держаться ( Read more... )

Долго тянул с этим и откладывал, но сегодня пошёл к стоматологам и удалил сразу две оставшиеся верхние 8-ки. Само удаление (под местной анестезией) прошло легко, но вот сейчас (часа четыре прошло) разболелось, проснулось и наверно обезболивающим закинусь. Ничего, мне пообещали что за год зубы мои привести в норму можно, на то и уповаю.

Пошёл второй месяц, как я пользуюсь телефоном iPhone 4 (в качестве служебного, т.е. основного по загрузке). Как телефон не вызывает никаких нареканий (очень удобно, когда при активной БТ-гарнитуре отвечаешь на вызов с телефона, и говорить в телефон надо, а не в гарнитуру). В качестве КПК -- хорош, чертяка, и тут я не удивлён (опыт использования iPod Touch и iPad). Разве что скажу, что разрешение 640*960, которое мне казалось ненужной блажью -- рулит.

Поставил таки iTunes (руки дошли виртуалку под это дело срубить), сразу экосистема обрела целостность и перестала жать в разных местах. Впрочем, и без этого (благодря DropBox, iCloud, SoundCloud, e-mail, HTTP, FTP и т.п.) можно было выкручиваться, но теперь оно всё так, как задумано при дизайне. Импорт Audio CD оказался неожиданно удобным, потихоньку загоняю свою коллекцию. И развлекаюсь записыванием запоминающихся (для меня) рингтонов на гитаре и присвоения их самым частым контактам.

Привязал долларовую карточку к Apple ID (украинский AppStore работает в USD), первым делом купил, понятно, Guitar Pro (Arobas Music), потом StarWalk (Vito Technology); а бесплатный (без оговорок и рекламы) miniKeePass (Flush Software) через пейпал задонейтил, ибо заслужили. Теперь высчитываю чего и каким образом из "гитарного оборудования" лучше прикупить в AmpKit и AmpliTube. И совершенно спонтанно купил диск Jimi Hendrix - People, Hell & Angels, первая покупка цифрового медиа.

Так что совершенно не жалею, что сделал выбор в пользу iOS (а не известной бесплатной альтернативы от империи добра, которая судя по участи гридера и гтолка... ну, вы меня поняли). Работает, хорошо работает, а немного денег заплатить разработчикам хорошего софта -- не напряжно и полезно для кармы.

Да, вчера "охипстерился" -- отогнал машину в гараж, на остановке в ожидании маршрутки попал под дождь, включили радугу -- тут же щОлкнул её, прикрывая камеру ладошкой (попала чуток в кадр) и "твиттернул фотачьку".

Поставил сегодня вечером машину в гараж, закрыл ворота и расслаблено домой потопал. А в полусотне метров возле открытых ворот дедок ковыряется в стареньком жигуле, а около него стайка собак (5 штук примерно). И вот одна чёрная дворняга среднего размера (сантиметров 40 в холке) встаёт и движется ко мне, без каких-либо звуков. Я поворачиваюсь к ней лицом, она останавливается метрах в полутора от меня.

И тут я решил, что вопрос исчерпан, повернулся и пошёл дальше. А собака всё так же тихо кинулась и цапнула меня за правую голень под коленом (после чего срочно забилась под жигуль дедка). Плотные штаны не прокушены, давленая рана практически без повреждения кожи (хотя при последующей дезинфекции щипалась) и сухая, вроде без ослюнения. Собака пока жива, будем наблюдать 10 дней на всякий случай; но вот то делать на будущее, чтобы больше такого не допустить?